Богдан Гоголь
В сплетінні вулиць, мокрих доріг,
Дощу і слизької бруківки,
Повздовжнього світла тусклих ліхтарів,
На вигляд жовтих, як сірка ,
Роздивляюсь зелені очі твої:
Таємні, як вода Синевиру.
Вона не любить великі міста,
Не любить людей і їх уникає.
Їй не потрібно дарувати слова,
Якщо в них правди й кохання немає .
Вона не любить автобуси -
Тільки поїзда до душі припадають.
