Ася Лотоцька
Куди це поверне, я не знаю
Та й дізнаватися, мабуть не хочу.
Перед собою бачу лиш твої очі,
Які так прекрасно відблискують морем.
У терніях забутих думок,
Я блукаю, шукаючи вихід.
Мене не стало як особистості,
Я, - книжкова шафа,
Для чужих думок та невиконаних сподівань.
Вони міняють ті книжки кожного разу.
Думки чужі,
Вони не мої.
