Анна Багряна: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹ 1 2

Закохана гостя

Де небо зливається з простором,

Де магніти тримають світ,

Твоя закохана гостя

У чертогах душі стоїть.

Покличеш – не озирається.

Замість голосу – голий бог.

То, напевно, отак збувається

Бажання

by Анна Багряна

Вимрій

Не поспішай. Посиди біля мене.

Може, я завтра піду в інший вимір.

Вимрій мене,

легкокрило-зелену,

Вимрій мене,

зорецвітно-незриму.

Хочеш, я буду до тебе мовчати,

by Анна Багряна

П’янкий бузок над спраглим серцем

П’янкий бузок над спраглим серцем,

І враз – симфонія дощу.

Громами небо озоветься:

“Не бійсь: пограюсь – відпущу!”.

І все в невидимих магнітах, –

Так вперто вабить і гука,

Що розбиваються граніти

І опускається рука.

by Анна Багряна

Я писала тобі на затертому вічністю камені

Я писала тобі на затертому вічністю камені,

Я виймала перо із чорнильних і димних небес,

Я молилася снам

і гукала словами сакральними,

Проклинаючи ніч,

проклинаючи всесвіт увесь.

Як блукальник, закинутий часом і долею,

Як безсмертник зі скринею мертвих імен,

by Анна Багряна

Стрибожа посмішка

В безнадійно-сумнім зітханні

Посміхається нам Стрибог.

Моє найпалкіше кохання –

Твій останній в гречку стрибок.

Може, завтра мене не стане,

І життя – тільки мотлох днів…

Ти – безглузде моє кохання

В лабіринті бузкових снів.

by Анна Багряна

Ти – не кентавр, а я – не амазонка

Ти – не кентавр, а я – не амазонка,

Ми просто звуки із високих веж,

Заховані в невидимих солонках

Солоних марень і солодких теж.

Моя емблема – вічність на долоні,

Твоя – гітарна порвана струна.

П’ємо вино, солодке і солоне,

І сміємось, сп’янілі від вина.

Анна Багряна

Тринадцяте небо

До схожості подихів явлена близькість –

Як входження в сон без потреби,

І всоте –

тринадцяте небо.

То зовсім занизько

Для вільних польотів.

by Анна Багряна

Не Беатріче

Напрочуд чудовий ранок

Для Вашої толерантності

І для моєї радості –

Бути для Вас

коханкою.

Холодна вода не кінчиться

На кінчиках Ваших митей.

Кажу ж бо,

by Анна Багряна

В липневу ніч

Загубилося серце в тенетах думок,

Ми стояли удвох в мерехтінні зірок

І шукали ключів, щоб відкрить таїну.

– Я до неба злетів… та її не збагнув.

– Я до неба злетіла і зустріла тебе,

І сплелися два тіла в таємниці небес,

І упали зомлілі в білу магію трав.

– Ти лежала безсила.

Анна Багряна

Ніч перед Різдвом

Розсипані іскри ватри

По світу, немов байстрята…

Завтра – Різдвяне свято

Буде хтось зустрічати.

Шабашем відгуляю

Оргій відьомських коло.

Відьма – та, що все знає

Зараз або ніколи.

by Анна Багряна