Андрій Малярик
Мені тільки б тебе побачити,
Твої очі, усмішку, вуста.
Серце моє в ганчірку скручене,
І оточує мрака густа.
Та хоча б доторкнутися дотиком,
До слідів, де проходила ти.
І відчути парфуми подихом,
Ти снишся мені ночами,
Я бачу тебе у снах,
Шепочеш тихенько словами,
Твій погляд тримаю в руках.
І голос пронизує наскрізь,
І серце б’ється частіш,
І, знаєш, ти моя слабкість,
Пройти по тиші і як за̀вжди,
Упасти, злитись з небокраєм.
І мчати далі, тільки знав би,
Що хтось на фініші чекає.
Мріям підвладно не здійснятись,
Людям під силу зруйнувати.
Все сталось так, як мало статись.
