Пройти по тиші і як за̀вжди
Пройти по тиші і як за̀вжди,
Упасти, злитись з небокраєм.
І мчати далі, тільки знав би,
Що хтось на фініші чекає.
Мріям підвладно не здійснятись,
Людям під силу зруйнувати.
Все сталось так, як мало статись.
Жодного шансу, без пощади.
Життя давно не має змісту,
Й не думаю, що вам цікаво,
Чи я бродитиму по місту,
Чи буду вдома пити каву.
Зненацька все втрачає сутність,
Спонтанно думка губить смисл.
Комусь міша моя присутність,
Хтось проклинає вірш мій стислий.
