Анатолій Черняхівський
Такого літа не було, як цьогорІч,
І зорі так не сяяли ніколи...
Яка зворушливо - п"янка серпнева ніч!
А як чудово пахне матіола!
Відчуй себе чарівником
Осінньої казковості
І напиши одним рядком
Сюжет такої повісті.
На мить біг часу зупини
Де сонечко іще яріло,
І де уже в серпанках вись,
Там літо з осінню зустрілось,
Там серпень з вереснем зійшлись...
По стежині дівча
По стежині дівча ішло...
В. Діденко
Теплим сонцем напоєні вщерть,
Пахнуть яблука срібними росами,
Пахнуть медом і щедрим дощем,
Пахнуть зорями...
Пахнуть осінню...
Ходить серпень ногами босими
По укритій росою стерні,
Світанково видзвонює косами
Обжинкові співає пісні
На твоїх островах - знову осінь,
Знов тумани й дощі безкраї…
Я тобою живу і досі,
Я єдину тебе кохаю!
В тебе інші тепер висоти,
Інші друзі вже й інші маршрути...
Сріблястий місяць в небі плив
І малював деревам тіні.
Народжувались дні осінні
На перехрестях літніх злив.
Туман, землі торкнувшись м'яко,
Розтанув десь у сизій млі.
І знов якісь сакральні знаки
Малюють в небі журавлі.
І знов нанизують невпинно
Зелені голочки ялин
В лілово – малинОвих барвах світла
За обрієм тихесенько згасав
Спекотний день розплавленого літа…
О, надвечір'я чарівна краса!
Краса природи і краса людини,
І їм співзвучне щастя – відчуття
Подалі від суєт і від тривог
За невеличким cтоликом в кав'ярні
Вони сиділи, усамітнившись удвох,
Такі щасливі і такі прегарні.
Теплом сердець запалена свіча.
Її долоні у його долонях...
Ми цілувалися у житі,
А десь у серпня на межі
Веселе і кумедне літо
Купалось в сонячній діжі.