Анастасія Кравець
Оманлива весняная душа…
І сонце світить, зваблює тінями.
Мов виснажена змореними днями,
Дивлюсь у вічі неба…блакитняві!
Волоссям вітер грає, мов гротеск.
І неважливо, що там буде далі.
Емоції сьогодні – дивний сплеск!
У мікс життя я додаю деталі!
Паралелями снів проведені білі лінії.
Поколіннями днів у ритмі неофілії.
Полонили мій мозок частинами неопатії.
Зовсім юні, у пристрастях вуст фруктові симпатії.
Етюд душі у митях ейфорії.
Примхливий подих юної весни.
Шалений міф, реальність наче мрії.
У міріадах зір “рожеві сни”.
Мольберти днів – буденності шедеври.
Сполохані цілунками слова.
Загублені у тьмі весняні перли..