vasylenko .ko
Грубі сталеві строфи
Криво заводять за хмару
Синь гематоми пульсара,
Кругло-овальні засоси…
Квіти на запах-тонік.
Я боли оды петь готова,
Но ты не думай, а пойми.
Что тут, меж прочими людьми,
Мой образ-мученика соло
Казалось каждому, как жаль.
На волнах еле слышного фм
Я часто и с прискорбием услышу,
Полковнику никто давно не пишет,
Да благо ,что хоть пачка сигарет.
Мы танцы, да на улице, устроим!
Ты вечно молодой, и вечно пьяный,
Уйди, дорогая. Прощай.
Прости меня, милая Я.
Тебе не в новинку печаль,
Тебе ведь не чужда тоска...
Тебе ведь не сложно забыть,
Тебе ведь не в тяжесть отстать?
Мов спиртом перманентний маркер,
Розчинить "мушу" волі знак.
Я-жнець, мисливець, судний сталкер!
Людина... Руш, спіши, тік-так...
І час, просіяний крізь пальці-
Я влюбляюсь в свое же вранье.
Как жестоко, как глупо, о Боже.
Дрожью мелкой сквозь сеточку кожи
Тонкий дым и сухое вино,
Словно прутьями, в тело всекаешь.
Корень привычных бед -
Древо унылой пытки.
В меру жестокий бред,
Но перебор для шутки.
Осы танцуют гавот,
18+
( Ця історія в жодному разі не була написана з метою образити почуття віруючої людини )
Він нулем був в мистецтві обману,
Щедро вмазавши кетчупом рани,
Досягнувши своєї мети,
Тиче пальцем на мене: "Це ти! "
"Всі каліцтва в твоїй провині!
Не потрап до моєї сітки,
Не потрап, моя люба мушко.
Я зриваю щоранку квітку
І саджаю собі за вушко.
Я не п'ю, а цілую чашку,
Поговори зі мною, друже,
Мені сумно, втомилася дуже,
Розповіш, як минає твій час.
В морі інших замало нас.
Не кажи, що ти теж сумуєш
Найди меня в скромном унынии,
В моей благородной печали.
Я долго скитаюсь пустынею,
Песками часов ожиданий…
Мне сна очень мало, но видимо,
Я не пробуждалась и вовсе..
