Радіотехнік
"Ми пишемо в стіл, панство.
Верлібри- не вірші"- сказала вчорашня я.
"Не бійся, їх все одно не читають" -
Відповім собі завтра і так щодня.
Ті люди, що палять з кухонних вікон,
Про що вони думають?
Про що думають, коли знають….
Знають, що їх бачать.. Ще по одній?
Той зівака, що дивиться на мене...
Про що він думає?
Про що думає, коли бачить,
Як я палю з кухонного вікна? Ще по одній.
Цікаво, він відчуває мою втому?
Чи це його втому я відчуваю?
Але ми майже певно обоє чекаємо...
Доки закінчиться запальничка.
Щоб купити нову. Маленькі зміни.
О, він купив нормальну запальничку! Дідько.
Він напевно вчиться. Так, він студент.
Студент- радіотехнік? Так, нехай так.
Отже, студент -радіотехнік сьогодні лягає пізно.
Або спить зі світлом. Сподіваюсь, сам.
Надобраніч…
Доброго ранку, сусіднім вікнам.
Якби ж він знав, скільки всього я сьогодні маю,
То б сказав "Як мені тебе шкода, малечо",
А я б відповіла "Та, пусте, впораюсь",
Він напевно слухає альтернативний рок
І вправно танцює. Ох, як він рухається.
Не вміє готувати і любить собак? Звісно.
На якій хвилі тебе тебе ловити?
Гадаю, ти помітив, як мені личить блакитний.
Помітив, які довгі я маю коси.
А ще помітив, скільки у нас спільного.
А ти мене вже вигадав? Скажи, вигадав?
Звісно, що вигадав! Співчуваю.
І хто я для тебе? Балерина? Швачка?
І знаєш, я ніколи не шукатиму тебе.
І не дам себе знайти, мій друже.
Бо раптом ти не студент і не любиш собак?
Раптом в тебе є дружина і ти не слухаєш АС/DC?
Раптом ти не вмієш танцювати?
Раптом ти ніколи не помічав мене у вікні навпроти?
Не розбивай мені серце розбіжностями.
Я сама все добре знаю.
Мені байдуже, ким ти є насправді.
Доки ти такий, яким маєш бути.
Просто зроби мені послугу-
Не кидай палити
