![Купала мене доля]()
Сповивала в ласку й ніжності рушник,
Мовила, як мама те напутнє слово,
Яке із собою пронесу весь вік.
Але так траплялось, що була жорстока,
Ляпаси давала мені раз у раз,
Рану залишала болючу й глибоку
І пекла сльозою гіркоти й образ.
Потім знов, як сонце мене зігрівала,
Сіяла у душу надії зерно,
Труднощі щоби я всі перемагала,
