Станіслав Новицький
БЕЗ МОЛИТВИ
можна сьогодні спочити на білій лаві
можна сьогодні почути голос із голосу
зникни
відійди від мене хмарко
робачити означає цілковито забути
справжнє пробачення вартує життя
але зрада означає стати зрадженим
без пробачень що вартують страждання
СОН ПОДІЛЬСЬКИХ ТРАВ
смерть ніколи не буде самотністю
у любови світу
у любови смерті
котиться подих до подиху
добраніч
тобі
в місті де безліч
самотніх вікон
СТАРІ ПОЕТИ
коли поети не вірять в Бога
коли Бог не вірить в поетів
світ перетворюється на пекло
світ не може бути пеклом
ЛІПЛЕНІ ГОЛОВИ З ПОПЕЛУ
ліплені голови з попелу споглядають на мене
мовби хочуть схопити і потягти за собою
ліплені руки з попелу
хочуть доторкнутися до мого обличчя
МЕНІ ЩАСТИЛО
мені щастило
мені просто щастило
кохав тричі одну і ту ж
кохав тричі
ОСТАННІЙ ВІРШ МИНУЛОГО РОКУ
місто в якому зосталось жити
місто в якому не зосталось любови
але якось потрібно жити
якось треба прожити
***
бути
серед могил
могилою
слухати
голос
ПІТЬМА ЩО ПОСТУКАЛА У ДВЕРІ
десь у полі лежить кам'яна баба обличчям
у землю
її сльози сьогодні падають на землю
де наша історія забула прокинутися
