Наталка Сіробаб: Все стихи автора

Я повільно помираю у своєму застудному місті

Розквітає роза вітрів у весняному небі,

Я в літах, коли дістають перепади настрою й тиску,

Коли ворогів удосталь, а друзів уже не треба.

Коли по п’ятах ходять спогади, сни і марення,

Коли пустота вже виболіла зсередини

Неони міста

Тримають міцно.

Вже день наївністю відгорів.

В сумних будинках людям тісно

Від слів та від тривожних снів.

Вдихаю зухвалий сум магістралі