Ізидора Пономар
Час невпинно від нас тікає...
Крізь пальці він від нас витікає.
Але це все ще краще, ніж зупинись він на мить...
Хоч і є душі моїй про що сожаліть...
Однак, краще жити, ніж часи свої зупинити!
І ви живіть! Я за Вас порадію і Ви порадійте за мене!
Покохала Киця Гриця,
а Гриць Кицю не любив.
Той засталась Киця самки,
Ти був моїм першим.
Першим кого я кохала.
Кому душу свою віддавала!
Жаль, що ти її не приймав...
Як з йо-йо зі мною ти грав...
А я тебе справді кохала!
Нарешті каченя стало лебідкою.
Сльози гіркі покладемо в копілку стареньку ми.
Кануть у літа спогади дневні.
Де ти був майстром, а я в руках твоїх маріонеткою!
Де ти вертів мною в різні сторони.
Поки не з'явилася на вітрині лялька броска і нова.