Лежу собі у темряві, гортаю сторінки мляво. Самотньо так і тісно тут, в труні моїй на колесах.
І от вже руки чиїсь кістляві обіймають, як дерево листва. І вже дома мене не ждуть, да і подавно на небесах.
Синєє море тримаю в уяві - спогадами із дитинства. Думки часто забігають у кут, а потім повертаються в плямах.
І от очі мої скляні, напівмертві, тіла і духу убозство, сгниє остаточно в мазут, годувати буде комах.
І в бідності, і в багатстві, не втрачав дурного нахабства, створити з нічого бунт й запалати в чужих серцях,
А тепер лежу собі в темряві, гортаю сторінки мляво, упускаючи драгоцінні моменти світу в яскравих тонах.
