молодой человек
якщо від руки, то чесно,
відкрито про те, що закрито всередині на засув.
тому я сміливо напишу тут про те, що більше не вірю в любов
хоч і пишу про любов.
я не писатиму "до місяця і назад".
напишу лише, що я справді кохав
ветер о скалы разделить волны торопится.
– на север, восток или юг устремись,
только прочь с наших с ней улиц.
я хочу, чтобы мы сбылись.
город шумит словно шторм у причала,
будто на что-то пытается быть похожим.
мы
на наш
прощальный ужин
пригласили тишину.
и каждый ужин
приходился нам
відданість не стримає стіни
і кохання б’є, нажаль, не сильніше ніж гради.
це правда, мила.
це правда.
і я б дуже хотів дописати цього листа тобі,
але не знаю де дожене мене крапка.
помнишь как грелись мечтами?
холодом рук питался теплый источник.
любили так,
будто нам ничего не сказали.
и не сказали нам будто нарочно.
тюльпаны цветут на фоне ежей из метала
the violin speaks of sorrow.
it lingers in the
air.
the gentle sound of sadness,
that can no one
compare.
