молодой человек
помнишь как грелись мечтами?
холодом рук питался теплый источник.
любили так,
будто нам ничего не сказали.
и не сказали нам будто нарочно.
тюльпаны цветут на фоне ежей из метала
якщо від руки, то чесно,
відкрито про те, що закрито всередині на засув.
тому я сміливо напишу тут про те, що більше не вірю в любов
хоч і пишу про любов.
я не писатиму "до місяця і назад".
напишу лише, що я справді кохав
the violin speaks of sorrow.
it lingers in the
air.
the gentle sound of sadness,
that can no one
compare.
відданість не стримає стіни
і кохання б’є, нажаль, не сильніше ніж гради.
це правда, мила.
це правда.
і я б дуже хотів дописати цього листа тобі,
але не знаю де дожене мене крапка.
мы
на наш
прощальный ужин
пригласили тишину.
и каждый ужин
приходился нам
ветер о скалы разделить волны торопится.
– на север, восток или юг устремись,
только прочь с наших с ней улиц.
я хочу, чтобы мы сбылись.
город шумит словно шторм у причала,
будто на что-то пытается быть похожим.
