Олег Вишиванюк
...окільцьовують днини рубіж,
гасне пломінь між стін,
тихне небо…
як лікті твої доторкали
зсирілість квітневу,
як очі стирались,
...сидить одна,
сидить
на самотині.
між грудок снігу
кучері сплелись,
невже вона не боїться дощу?
невже твої руки вологі
й чому
не несуть її в спокій
трамваї.