Купчинський Роман
Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року
Зашуміли верби при потоці,
Гей, гей, долинами.
Збирайтеся ви, хлопці-молодці,
Гей, гей, з пластунами!
Мандрівна пісня
Гей, мандрують пластуни
Через гори-долини –
Гей, доріженька закурилася…
Перед ними рідний край
Стрілецька і пластова молитва
Боже Великий, Творче всесвіту,
На нашу землю поглянь!
Ми були вірні Твому завіту,
Вислухай нині наших благань.
Люд у кайданах, край у руїні,
Чи знаєш ти найкращу в світі пісню,
Як ліс шумить і грає темний бір?
Чи знаєш ти цю тишу благовісну,
Як ліс мовчить і молиться до зір?
Чи знаєш ти прекрасну ту картину,
Як місяць-князь зійде на дерева,
Як срібний шовк обгорне всю долину
Стрілецька пісня
Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій
По згарищах руїни,
За рідний край, за нарід свій,
За волю України!
Ми йдемо в бій, земля дуднить,
Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу,
Замість мали заквітчати стрілецькую милу.
Невисокий хрест берези заплели віночком,
Замість мали заплітати косу барвіночком.
Ще й пісочком висипали стежечку довкола,
Замість мали простелити рушник до престолу.
Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом.
Там прощався та й стрілець січовий
З білим світом.
З квітоньками,
Що немає кому прокопати
Не сміє бути в нас страху
і жадної тривоги. – Чому?
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги!
Кладочка, кладочка узесенькая.
Дівчино, рибчино молоденькая.
До дівчини мені близько, мені близько,
Накрила нічка, та й тихесенька,
Земленьку кругом.
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над розіспаним лугом.
І до любови накликають
Чарівниченька-солов’ї.
а місяць срібний розтягає
Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну…
Зажурились галичанки через тую зміну,
Що відходять усусуси та й на Україну.
Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,