Богдан Лепкий: Все стихи поэта

Все стихи Оригиналы Переводы

1 2 › »

Чого ж ти, море, та розхиталося

Чого ж ти, море, та розхиталося,

Мов колиска новенька,

Чого ж ти, серце, та розридалося,

Мов дитина маленька?

Як тяжко море та уговорити,

Щоб більше не гуділо,

Як тяжко серце утихомирити,

by Богдан Лепкий

Цить, серце, цить!

Таж ти кохало,

І раювало, й горювало,

І наболілося досить –

Цить, серце, цить!

Весні кінець,

Пшениця спіє,

by Богдан Лепкий

Самотній плуг

Посеред нив стирчить самотній плуг,

Незорана земля лежить в округ.

Леміш заржавів, срібне чересло

Зчорніло й диким зіллям обросло.

А де ж властитель дівся? Де ж ратай?

Мабуть, пішов обороняти край.

by Богдан Лепкий

Подорожній

Глухе, бездушне отупіння

Напало на землю. Квіти мруть,

Поля байдужно снігу ждуть,

А хмари висять, як каміння.

Часами вітер набіжить

І сірим туманом повіє.

Село в долині бовваніє

by Богдан Лепкий

Осінній, сірий день

Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки

І вітер у корчах дивними голосами

За літом плаче. З зимна терпнуть руки,

Сміх, радість і життя мадрують ген світами.

В такий осінній день як добре мати друга!

З ним про весну, про літо говорити.

Не так нудна була б осіння туга,

by Богдан Лепкий

Одинокий сиджу над рікою

Одинокий сиджу над рікою,

Одинокий з думками, з журбою.

Вечоріє, за горами гасне,

Як небесна ватра, сонце ясне.

Від лісів холодний вітер віє,

Шуварі гне і квітки леліє.

by Богдан Лепкий

Не питайте мене

Не питайте мене,

Як я в світі живу:

Шура-бура гуде,

Я весельцем гребу.

Не питайте, як?

В моїм мозку гадки –

Йдуть осінні дощі,

by Богдан Лепкий

Не виллєш сліз, не виллєш сліз

Не виллєш сліз,

Не виллєш сліз

Ніколи, ах ніколи!

Життя, як той скрипливий віз,

Волочиться поволі.

А перед ним

Туман і дим,

Тяжка, тяжка дорога…

by Богдан Лепкий

Набік життя, журбо дрібна!

Набік, марні тривоги!

Крізь темний бір до ясних зір

Прорубую дороги.

Гримить топір, валиться бір,

Тріщать гнилі колоди,

То там, то тут на шлях падуть

by Богдан Лепкий

На Голгофу

Голгофа, хрест,

Страшні, криваві сни…

Товпа реве:

“Розпни! Розпни! Розпни!”

І розп’яли…

На голові вінок,

По краплі кров

by Богдан Лепкий

Минеться ніч, розвієсь тьма

Минеться ніч, розвієсь тьма,

Просниться чорний сон.

Настане день! Життя, весна

Загляне до вікон.

Та нім мине недолі час,

Нім щастя зацвітуть квітки,

О пісне! – не кидай ти нас!

by Богдан Лепкий

Малюнок

Глухе, бездушне отупіння

Напало землю. Цвіти мруть,

Поля байдужно снігу ждуть,

А хмари висять, як каміння.

Часами вітер надбіжить,

Туман стурбує і розвіє.

Село в долині бовваніє

by Богдан Лепкий