“Знаки” (сонет)
Світ ще в нефритній вазі сам, – будяк,
Що – фіялкову плівку водоспаду.
В прозорість-крен. Глек із трубою – південь,
Що – на краях – на річку й віадук.
Дівчата у дверях. Квітники. Садок.
Тенісний корт. На линві – шість шкарпеток.
Аквамаринний – час від часу – подув.
Не дискобол, що – замість диску – день,
А в синіх плавках розсувна істота,
Що може циркулем й атлантом стати,
І кошиком, де – в скибках – довге сяйво,
Що в затінку – всі голови – косою.
За мить прозріння – й вічність віддаси,
Вигляд з вікна? Чи просто в грудах серп?
