Жінка-зима
Зима – це жінка у хутрі,
Так елегантні її шати.
За шлейфом сивих хуртовин
Вночі її не відшукати.
У серці лід, в очах кришталь,
В душі холодна неприступність.
Обличчя сховує вуаль –
Там королеви ніжна мудрість.
Зима – це жінка у хутрі.
Самодостатня й гордовита.
Ледь чутно звук її ходи
По залах, снігом оповитих.
У серці біль, в очах печаль.
Торкніться струн душі холодних,
Накиньте їй на плечі шаль –
Розтане крига прохолодна
