Завжди зі мною
Непевний час несе свою спокусу:
В невіданні таїтись, мов у сні…
Як оберіг стискаю книгу Стуса –
Він знав, як не осліпнути в пітьмі.
Життя бува суворим опонентом.
Як вистояти право на свій шлях?
Мій путівник – то строфи Симоненка,
Прозорі, без двозначностей в словах.
Плеканий серцем паросток тендітний
Чи вбережу в тіні нещирих лиць?
Мій прихисток – рядки Костенко Ліни,
Спирається душа об їхню міць.
Я від Шевченка знаю ще малою –
Поезія не здасть своїх засад:
Як вірний друг – завжди вона зі мною,
Як вища суть – нехай зоріє «над»!
