Заблудша...
Розгублена, налякана, стояла під дощем,
Худесенька, як сірничок, бліднюща,
Забута мамою, зацькована,
Нікому зовсім, непотрібна...
І що ж їй робити, куди далі йти,
Де ж дім свій справжній, знайти,
Рідних багато, але їм чомусь байдуже,
Бруднитися мабуть нехочуть...
Заблудша, жити вже нехочеться,
Від неї ж так проблем багато,
Як говорив їй брат та тато,
Ніхто за неї, а чому непоклопочеться!?!?
Приїхав з іншої країни, гарний хлопець,
Пригледілась йому сумна, як мишка, сіра,
І він полікував її, а потім пив до дна,
Так сильно вона йому, приглянулась...
І вже нема нікого, окрім них обох,
Все позаду, всі вороги розбіглися,
Вона його принцесса, ну а він, король,
Така зробилася вже гарна і яскрава...
Нетреба жити в розових очках,
Реальність, так, вона ж несправедлива,
Та головне, щоби голівонька була,
Бажаю щастя всім, наснаги і добра...
