Є трунок вогняний у ватрі серця
Кривава осінь пожовтіла.., вмить,
Чорніше чорної зневаги стала...
Що трапилось..? - Душа її болить,
Терпець урвався, лиха йде навала.
Ой лишенько, дзеркала з кришталю
Дарує ранок, саван білий кличе;
Ця осінь, ніби з задрощів люблю,
В останню мить, сердець збирає віче.
Так відлітають птахи.., жартома(?),
Зневірившись у голому полоні
Гілок, що листя скинули в нема..,
Шкода їх, золото не скриє скроні.
Співає вітер, сум шукає хист,
Втікають тіні, сонце - забуває:
Пас падолисту, передбачить віст
У преферансі січня холод раю.
Спиваю мед важких багряних грон,
Як трунок вогняний у ватрі серця;
Фарб істина виходить на амвон..,
Сприймай її, не вибачай, не сердся.
