Я зникла до осені. Зникла на трішки
Я зникла до осені. Зникла на трішки,
Туди де запалює листя іскра.
Притримати подумки місяць за ріжки,
Коли він зачерпує воду з Дніпра.
Забути до часу, геть хто я і звідки,
Позбутися імені і без гроша.
Лиш взяти природу з собою у свідки,
Як світло – згодиться сузір’я Ковша.
Пропасти у лісі, що пахне грибами,
А звідти принести гербарій в руці.
Веселку узріти в кінці зі скарбами –
Багату на фарби для ревних митців.
Босоніж росинки збивати холодні,
Згубити у травах знедолені дні.
Підставити зорям над ранок долоні –
Бажання сховати у серці на дні.
Ще душу звільняти від болю потроху,
Зібрати на щастя новий оберіг.
Провести лелек у далеку дорогу
І знов повернуть на домашній поріг.
