Я заговорю бистрі води
А з перлин зберу любов,
Сплету шовковими нитками.
І візерунки золоті
Повишиваю вмілими стібками.
На білім-білім полотні
Засяє ясно вмите сонце,
І зацвіте у полі мак
Й лілеї в мами під віконцем.
Запахне рута і полин,
Терпка калина запалає,
І при вечірній при зорі
Десь журно коник заспіває.
Упадуть зорі у сади
В пахучі жовті трави…
Я поведу тебе туди
І я навчу тебе кохати…
Вуаль з зірок, серпанок – місяць,
З блідого сяйва одяг мій,
А у косах троянди білі,
А у руках вінок із мрій.
Я заговорю всіх пташок,
Я заговорю бистрі води,
Глухі ліси й пусті гаї,
Близькі й далекі броди.
Тобі нашепче осока,
Тобі вітри розкажуть в полі
Про мене, погляд і уста,
Мої подруженька тополі…
І не сховатися тобі
На болотах і на долинах
Я та, що дасть тобі життя
І подарує крила!
