Я напевно в житті не вгадав
Я напевно в житті не вгадав,
Стали шибки примхливо брехливі
Бо не з того вікна виглядав
За яким люди ходять щасливі.
Бачу з вікон похмурих істот
Що біжать у турботі та справі
По тривозі щоденних гризот
Заклопотані, злі та миршаві.
А казали є щастя в житті,
Треба тільки з вікна визирати
Щоб радіти його доброті
Коли долю прийде дарувати.
Час минає та щастя катма,
Забарилося десь у дорозі,
Все життя виглядаю дарма
І надалі чекати не в змозі.
Не дивлюся тепер у вікно,
Вже ні щастя ні мрій не чекаю,
Душу вічність візьме все одно,
То й химерних надій уникаю.
Але часом насниться мені
Як в минулому сумно примарно
Молодого мене у вікні
Моє щастя гукало намарно ...
01.03.2021
