я наодинці звіром став –
я наодинці звіром став –
не жебраком, не багачем...
у стін, що зирять без очей,
у стін моїх із панацей,
де в тиші гусне віщий страх,
де все уже не так і …так.
я наодинці зняв цю плоть
і ту, яку не зміг забути.
утік – течу, течу, як ртуть,
переступив і сніг, і грудень.
вікна лишив гінкі фрагменти
і грань від протягу не стерту.
я наодинці… без дверей.
позаду час. застиг. далеко.
нап’юся шурхотів і смерків,
лягаю і росту уверх.
ніч не питає,чи заснеш,
бо звір уже не має меж…
