Вже неважливо, що літні зливи
Вже неважливо, що літні зливи
Візьмуть з собою сухість полотна
І вітер з ними, гнівний та безсилий
Нестиме полем висмілі слова
За ними ти тремтітимеш прекрасна
І підлий сон зірветься в унісон
З п'янким бажанням пристрасті та ласки
Ввійде у шепіт теплих ще розмов
Зтілеснених ранковим пасмом
Закутих в рабство слів та мов
