Всередині досі свище вітер
Через тебе всередині свище вітер,
Бо там такі дзюри, що так просто не залатати.
І мені напевно не стане літер,
Тож я не знаю, як про все розказати.
Що ти прийшов, і поселився прямо під шкіру,
І я стала беззахисна перед тобою зовсім,
Що ти став моїм хижим звіром,
Та я й далі йшла б за тобою наосліп.
Як ти пішов, хоч і не вчив мене відпускати...
І мені насправді бракує літер.
І хоч навчилася без тебе тепер існувати,
Та всередині досі свище вітер.
