вона прийшла до мене,її очі іскрились,я підняла край одіяла,запрошуючи її сісти.
вона прийшла до мене,її очі іскрились,я підняла край одіяла,запрошуючи її сісти.
коли вона дивилась моє серце шалено билось,хто ти?ти є смерть чи холодна помста?
вона піднесла палець до моїх губ і наді мною володів спокій.
я це ви,мене послали до вас,це був не сон,але я не відчувала злості.
я?та не може бути,ви красиво прекрасні,ви ангел,ви орхідея,ви роза,я снить,як мені повірить?
вона не відповідала,я роздивлялась її сильніше,губи,ніс,родимки у нас були такі ж.
невже це я якби була мудріше?була б добріша і менш грішна.
вона лише мовчала,а за вікном поглинає всю вулицю в густий туман падав дощ,вона прошепотіла:я помираю,це виправити тільки ви можете.
від виду її зелених глаз,глибоких озер вирвалось,я побіжу на інший край,ви розкішні,ви маните я для вас можу все.
вона сказала:не втрачай мене,не вбивай…
