Віє вітер, віє буйний, носиться по світу
Віє вітер, віє буйний, носиться по світу.
Все він бачить, все він чує ніде правди діти.
Вітер віє, вітер сіє, вітер поливає
Ген за обрій надвечірнє сонечко сідає.
Вийшла з хати дівчинонька долю виглядати.
Кажуть люди, щастя буде - треба покохати.
Вітер віє, вітер сіє, вітер поливає.
Дівчинонька має серце, милого не має.
Йшла по полю дівчинонька, коси розпустила.
Бачив Місяць, знають зорі, скільки сліз пролила.
Вітер віє, вітер сіє, вітер поливає
І самотню дівчиноньку міцно обіймає.
Обіймає і на хмари стрімко підіймає,
І цілує і милує й на руках тримає.
Вітер віє, вітер сіє, вітер поливає,
А кохання дівчиноньці серце розриває.
Поховали дівчиноньку там де щастя мала,
Де завзято в чистім полі вітер обіймала.
Вітер віє, вітер сіє, вітер поливає,
Про кохання що минуло сам собі співає.
Мала б знати дівчинонька не для неї хмари.
Знають люди щастя буде коли йдеш до пари.
Вітер віє, дівчинонька все його кохає,
Все страждає й у могилі спокою не знає ...
13.08.2019
