Вірш 1
Лампа пускала жовті вогні,
На стіл, де той сувій лежав.
З головою пірнувши на дні,
Я очима людей проводжав.
І спати не міг, мучило те,
Що лакований спрут.
До мне сьогодні у гості прийде,
Через те страшив любий звук.
Спрут все не приходив,
Я вже й не чекав.
Але в один момент, на мій подив,
Він своїми щупальцями за серце мене взяв.
