Вічні Фермопіли
На грудях з альгізом , що вївся нам у плоть
Щитом стояли ми на лінії рестарту
І знаєш що ?- не вернеться ніхто
Із нас , що тут лишились до остатку
Не вчили нас до цього , не штовхали
Не наганяли як в свій час рабів
Самі разом ми підвелись і встали
Хоч більшість з нас в процесі лиш дозрів
Яку мету , які священні цілі
Ми підняли з закутків свого буття.
За що ми передчас зотліли.
За що поклалася буйна голова.
За що ? Для чого ? Перед ким ?
Для вас ; за правду ; бути не забутим
За тих, що перші встали й тих що не прийшли
За тих кому за нами бути-й-бути
За те , що нам не вдасться оминути
Ні в руку взять , ні спробувати на смак
Ми тут тому , ну а кому ще бути
Коли ми ті , ким вчора ви були для нас .
