Ви начебто з’явилися зі сну
Ви начебто з’явилися зі сну.
Чи то мені Вас ангел напророчив?
Фіалками заквітчану весну,
здається, увібрали Ваші очі…
Коли холодне сяйво ліхтарів
не здатне обійняти і зігріти –
усмі́шка Ваша й сонце угорі
затьмити може теплотою літа.
Я Вами сню і мало не молюсь
про погляд Ваш, оту осінню мудрість.
Снігами вже притрушує імлу
пробуджена зима на виднокрузі.
Вона вплітає в небо сивину,
моя ж душа – рясна весня́на злива.
Ви начебто з’явилися зі сну,
і я щаслива, справді, я – щаслива…
