В королівському палаці
Бронзовий вершник
й досі на плаці
Конає з розірваними грудьми.
Я знову у Буді. Я знов у палаці,
Як давні знайомі, зустрілися ми.
Лишилася фреска тут блідо-рожева
На закуреній димом стіні.
Чого ти всміхнулась,
чужа королево,
Що хочеш сказати мені?
Чи, може, і справді
впізнала мене ти,
Згадавши, як в зали оці
Влетів я, людина з другої планети,
З гранатою у руці!
Коли ми явились,
нові й незборні,
В розбомблене пекло твоїх палат.
І хлопець в куфайці,
вмостившись на троні,
Чистив свій теплий іще автомат.
1945, Будапешт
