У віршах війни, де грізно гримлять танки,
У віршах війни, де грізно гримлять танки,
Де вогню пекучого схід і захід встанки.
Лягають тіні на поле битви, немов страх,
Де вітри війни несуть лише тугу і крик.
Весело несе кулі пісня стріл, невидима доля,
Сіра земля тремтить під стрілецькою весною вогненною.
Серця боються втрат, мов колосся вітру прапор,
Відлітають у вир танцю вогняного, пекучого у море гаряче.
Кров струмує мов вода водоспаду безмежного,
Там, де сльози тьми змішуються із дощем боротьби величною.
На хресті політики, долі важкій кузня вогненна,
Війна, мов вибух грому, крик страждань величезний.
Броня лляться в скупчені думки та забутий гнів,
У військовому вальсі, де весело згортаються долі невідомі.
Герої і тіні танцюють під світлом боїв свічі,
В серці війни кипить гнів, як ріка, що вирує в полум'ї.
Та в віршах війни нехай буде мова миру,
Щоб квіти ростимуть там, де колись лежала зброя.
Нехай вірші вибудовують мости над прірвами ворожнечі,
А слова, як мирні пташки, несуть вогонь в серця благородні.
