«Ты говоришь мне о любви…» /Нина Бродская/
"Говориш Ти: «Кохання… — є!»
Розмова почалась, як жарти…
Я, слово слухаю твоє,
Знайоме ще з шкільної парти…
Може ти на світі краще всіх
Збагнути важко в світі прощ…
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг
Одна дождинка іще не дощ;
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг
Одна дождинка… — іще не дощ.
Колись, в раю, ні, не тепер,
Любов, як доля, плин двобою,
Прийде, — що злива, заметіль,
Світ затуливши лиш собою.
Може ти на світі краще всіх
Збагнути можна в світі прощ…
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг,
Одна дождинка іще не дощ;
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг,
Одна дождинка… — іще не дощ.
Бо., раптом., може, я сама.,
Інакшою ж тобі здавалась.,
Скажу, мій любий., ці слова:
«Ти, мій, я в тебе закохалась!»
Може, ти., на світі… — краще всіх
Збагнути можна в світі прощ…
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг
Одна дождинка іще не дощ;
Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг
Одна дождинка… — іще не дощ."
