твій поцілунок заснув лютневого ранку на моїй щоці
твій поцілунок заснув лютневого ранку на моїй щоці
і спить там вже кілька місяців
боюся його розбуди
бо буря буде
бо він забуде
й полетить не залишивши і сліду
забравши із собою останні нотки аромату твоїх вуст
полетить до розпуст
у любові купається вічність
а у вічності розлука бенкети влаштовує
у розлуці любов народжується
як у ночі світанок відроджується
бо життя по спіралі навколо сонця вертиться
і порух крила метелика бурю зчиняє
як і твій поцілунок що на моїй щоці міцно спить
цілий світ від нього зорить
як від краплі що центром стала розбивши собою спокій плеса
твій поцілунок заснув лютневого ранку на моїй щоці
і спить там вже кілька місяців
боюся його розбуди
бо буря буде