Тривожність дум
Не претендую у ряди поетів,
Бо пишу лиш коли на серці сум,
У образі цих сірих, зморених куплетів,
Я виражаю всю тривожність дум.
Коли в душі панує відчай і тривога,
Нема кому надати допомогу,
Я вірш скувавши із своїх емоцій,
Йому дарую у життя дорогу.
Немов би серця хворого кардіограма,
Лягає буква кожна скурпульозно,
В них висвітлена вся життєва драма,
Від неї на душі стає морозно,
І так сказати можу я сейрозно,
Коли сиджу, оточений сумними днями,
Що я вірші не пишу віртуозно,
А швидше сам написаний віршами..
