Тобі б любити, жити і радіти,
Тобі б любити, жити і радіти,
І цілувать солодкії вуста.
Коханій дарувати квіти,
Щасливе планувати майбуття.
Тобі б в Карпати, гори підкоряти,
Чи у спекотне літо – на моря,
Безмежний обрій в мріях малювати,
Але чомусь… здригнулася земля…
Ти міг би бути, ким лише завгодно,
Фламенко танцювати, зводити мости,
Філософом дивакуватим, благородним…
Усе це, обирати, міг би ТИ.
І ти обрав… шляхетну путь героїв,
Заради блага інших, …як в книжках!
Навік блаженний в небесах багряних,
Незмінно юний, в материнських снах.
П.С.
Тепер, ти житимеш в серцях народу
Переступивши засвітів поріг…
І старість не зачепить твою вроду,
Ти ж бо її, дочасно, переміг…
© Дідошак Ірина, 19.02.2021
доповнено 08.04.2022
