Тиша
Ти сидів тихо на підвіконні
До самої темної ночі
А від сяяння тих ясних зорів
Палали твої дивні очі
Ти глядів так мрійливо на місяць
Й визначав ти його фази
Запалював потім цигарку
Й гасив її ти одразу
Десь впало небеснеє тіло
Можливо, так, просто спросоння
На коротку мить ти завмираєш
Й тихо летиш з підвіконня
А потім лиш крики сусідів
Вже з‘їдають твоє тіло миші
А тобі лиш одного хотілось
Незкінченної мертвої тиші
