Ти взя̀ла все, що найдорожче
Ти взя̀ла все, що найдорожче,
Що найцінніше і близьке.
Ти зникла тінню серед ночі,
Тільки забула про одне.
Неначе звір, що під прицілом,
Ховалась ти усе життя.
Для тебе все буденно й сіро,
Все в прірву, все без каяття.
Ти зрадила себе, кохану,
Що там казати про людей.
Наївну, вигідну, жадану.
Усіх в’явивши за гостей.
Згадаєш ти мене уранці,
Мою турботу й доброту,
Ті дві дороги різних станцій,
Що не зійшлися у одну.
