Там де вічність зорями палає
Там де вічність зорями палає
Й музикою всесвіту зорить,
Доля час у просторі долає
Й долетить якщо не догорить.
Доля моя звивисто химерна,
Змушує чекати світлих днів,
Радість була блякла і мізерна
В маренні тривожних мрій і снів.
Все чогось чекаю і шукаю
Й сам не знаю що воно таке,
Сенс життя здавалось розгадаю,
Втрапив в невдоволення людське.
Знати правду люди не бажають,
Вигадками власними живуть,
Мудреців женуть і зневажають,
І себе розумними зовуть.
Не потрібен сенс життя людині,
Це і зайве і тяжке знання,
Бо тоді пихатості й гордині
Стане на заваді пізнання.
Легше жити без думок що крають
Розум, серце, душу без кінця,
Вивертають і перевертають
Наче від вінця до корінця.
Ті думки на шмаття роздирають
Час яким життя біжить шумить,
Та без них у просторі згорають
Долі що несуть нам щастя мить ...
15.03.2021
