Там, де тиша кричить
Там, де тиша кричить у розбитих містах,
Де попіл і кров на зруйнованих стінах,
Там розірвані душі в солдатських слідах,
Там плаче земля, там країна в руїнах.
Де ніч без зірок, а світанок холодний,
Де погляд втомився шукати тепло,
Де серце країни в долонях хоробрих,
Де змучені очі, що бачили зло.
Вони не питають, що буде і як,
Вони не бояться ні смерті, ні болю,
Їх слово – то куля, їх воля – то стяг,
Що з попелу знов підіймається вгору.
І навіть коли вже замовкне війна,
І рани землі заростуть споришем,
Залишимо в пам’яті кожне ім’я,
Що стало для нас непогасним вогнем.
