* * *
Так закомплексно, так занадто плексований
З рівноваги не знавши повагою
Ніби саме тобою врятований
Дуже чемною, але ватагою
В тебе входжу, чи в лоно вертаюся?
True man cave, я одразу удома
Розкриваються і розриваються
Всі кордони хапає судома
КосмопОлітом без приналежності
Прокидаюсь з тобою на березі
Море спокою, ясності, холоду
Ми на Місяці в місяці березні
Десь чекають поля поховальних урн
Все зливається в полоси кольору
Я на штурмі тримаю свій Солотурн
А Сатурн свої кільця фарфорові
Ми танцюєм і ти вся в зеленому
Зірки в танці круг чорного отвору
Руки крізь рукава твої світяться
Ми зливаємось зовсім без опору
Muerto cazador
10.08.2024
