Та зупиніть це божевілля !
Та зупиніть це божевілля,
Навіщо смерть, навіщо біль ?
Палає дім, розбита хвиля,
І небо стогне наче звір.
Де мати сина виглядає
З війни, що краю їй нема,
А він у бронзі завмирає,
Лишивши слово «Не дарма!»
Та зупиніть ! Ми хочем жити,
Не у руїнах, не в вогні !
Ми хочем знов дітей ростити
В своїй щасливій стороні.
Чому ж так легко слово «жити»
Розбилось кулею в бою ?
Чому, щоб вільним світу бути
Ми кров’ю пишемо ціну ?
Та зупиніть це божевілля !
Не треба смерті, болю, втрат.
Ми хочемо тепла і світла,
А не руїн і чорних дат.
Кричить зруйнований Донбас,
Кричить і Київ, і Полтава,
Але не вбити волю в нас,
Смерть ворогам, ГЕРОЯМ СЛАВА !
