Своїй ампутованій половині
своїй ампутованій половині я читаю вірші уже в спину,
розказую про те, що в принципі, якщо захотіти,
і викинути весь підлітковий максималізм,
і видалити з плей-листа Земфіру,
то жити і не писати йому цілком можливо.
але все ж я лежу, дивлюсь в стелю,
веду з ним монологи в районі серця,
говорю чітко, з паузами і акцентами:
– знаєш, моя ампутована половина,
не кровоточити тобі віршами немає сили”
