Строфи
Я переклав своє життя на рідну мову,
встромив у око голку тридюймову,
щоб кровʼю змити з нього пелену
й побачити усі химерні тіні
і контури її червоних ліній,
які я досі ще ніяк не перетну.
Я переклав своє життя у руки долі
і з часом став чужим в своєму домі,
не чуючи нічого, крім своїх
думок, що їх заплів у павутиння,
і тупоту від власного ходіння
мережею обірваних доріг.
Я перебив усі спокусливі пороги
і в жоден не ввійшов, та що поробиш,
про це говорять «кожному — своє»,
хтозна, чи роль зіграла випадковість,
чи це написана якимось богом повість,
але життя у мене поки виграє.
Я перебив себе самого у мовчанні,
поспалював листи усі прощальні,
аби переписати все з нуля,
знайти свій дім у вирі катастрофи,
увічнити ці вистраждані строфи,
ніколи вже з яких не щезну я.
січень 2024
