Справжня жінка
А справжня жінка гідно носить вік
І любить щиро всі його принади,
Хоча життя торкнулося повік,
Не раз сумні співало серенади.
Та вона йде, всміхаючись зорі,
І роздає любов свою для світу,
І не дозволить падати душі
На поворотах будь-якого віку.
Коли ж впаде, оступиться, можливо,
Чи просто відчай серце зачіпне –
Все ж підведеться гідно і красиво,
І чисту совість жінка збереже.
Вона ніколи серцю не дозволить
Собі сказати: «Пізно… Все дарма».
Не проклинатиме ніколи свою долю,
Не залишатиме гіркі й пусті слова.
Вона ніколи в душу не підпустить
Ні ноти заздрощів, ні пагубні думки,
Бо справжня жінка просто щиро любить,
І так закохана в свої вона роки.
